Законодавством України передбачено систему пільг для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, зокрема, це стосується і надання земельних ділянок.
Відповідно до статті 12 (пункт 14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги:
першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь в антитерористичній операції (посвідчення, довідка, наказ тощо).
Відповідно до Земельного кодексу України, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Також, задля реалізації військовослужбовцем свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки в порядку першочерговості стосовно інших категорій громадян, крім зазначених вище документів, необхідно подати документ, що посвідчує його участь в АТО (посвідчення, довідку). Варто зауважити, що чинним законодавством України не встановлено «територіальних» обмежень щодо реалізації громадянами свого права на безоплатну приватизацію земельних ділянок. Тобто відсутні норми, у відповідності з якими такі особи мають право реалізувати право на безоплатну приватизацію лише в межах визначеної адміністративно-територіальної одиниці (наприклад, в якій вони зареєстровані).
Для початку доцільно звернутися з письмовим запитом про надання публічної інформації щодо наявності земель державної чи комунальної власності, не наданих у власність або користування, до територіального органу Держгеокадастру України або до відділу містобудування та архітектури органу місцевого самоврядування (далі – ОМС).
Іншим варіантом є самотужки знайти вільний земельний наділ, за допомогою публічної кадастрової карти України.
Крім того, територіальними оргами Держгеокадастру підготовлені альбоми Атласи, з якими можна ознайомитися на сайтах Головних управлінь чи за їх місцезнаходженням.
Наступним етапом є отримання дозволу на розробку документації із землеустрою. Уповноважений орган у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні. У випадку незгоди з розпорядчим документом про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою або бездіяльності уповноважених органів, яка полягає в залишенні заяви (клопотання) без розгляду, за захистом своїх прав слід звертатися до суду.
Отримавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наступним кроком буде укладення договору на розробку документації із землеустрою із суб’єктом господарювання – виконавцем робіт із землеустрою.
При цьому, документація із землеустрою має бути розроблена у строк, що не перевищує шести місяців з дати укладення договору на її розробку. Іноді учасники АТО хибно вважають, що коли земельні ділянки надаються безкоштовно, то і проект землеустрою повинен також бути безкоштовним. Тому слід наголосити, що землевпорядна документація виготовляється розробниками документації із землеустрою на платній основі, а не за рахунок держави.
В подальшому, після розроблення документації із землеустрою, її необхідно буде погодити в порядку, передбаченому ст. 186-1 ЗК України. Так, проект відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення підлягає погодженню лише з територіальним органом Держгеокадастру України.
У випадку відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, крім погодження з органом земельних ресурсів, проект землеустрою подається також на погодження до органу містобудування та архітектури.
Наступним кроком є затвердження проекту землеустрою. Органом, який видав дозвіл на розроблення проекту землеустрою (відповідна місцева рада чи територіальний орган Держгеокадастру України), протягом чотирнадцяти календарних днів приймається рішення про затвердження землевпорядної документації та передачі земельної ділянки у приватну власність.
Завершальним етапом процедури приватизації земельної ділянки є державна реєстрація права власності на земельну ділянку в органах державної реєстрації прав. Отримання рішення ОМС про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність або наказу ОДВВ (територіального органу Держгеокадастру України) слугує підставою для звернення до місцевих органів Державної реєстраційної служби з метою реєстрації права власності на земельну ділянку.
Після цього, громадянин протягом п’яти робочих днів отримує свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та, нарешті, фактично та юридично стає повноцінним власником земельної ділянки.
