ПРОГРАМА розвитку земельних відносин та охорони земель у Херсонській області на 2014 – 2018 роки

ВСТУП

Програма розвитку земельних відносин та охорони земель у Херсонській області на 2014 – 2018 роки (далі – Програма) розроблена згідно із Земельним та Бюджетним кодексами України, Законами України „Про землеустрій”, „Про охорону земель”, „Про оцінку земель”, „Про Державний земельний кадастр”, постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 „Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру”, з метою здійснення заходів для створення ефективного механізму регулювання земельних відносин та державного управління земельними ресурсами, раціонального використання та охорони земель, розвитку ринку землі та ведення Державного земельного кадастру.

Результатом виконання Програми має стати підвищення ефективності раціонального використання та охорони земель.

Разом із зростанням інвестиційного та виробничого потенціалів землі як самостійного фактора економічного зростання буде завершено здійснення більш важливих заходів і завдань, необхідних для подальшого розвитку земельних відносин, гарантування прав на землю, формування якісного екологічного середовища області.

1. Сучасний стан використання земель в області

Земельний фонд Херсонської області становить 2846,1 тис. га, або 4,7% площі України. Відповідно до цільового використання у структурі фонду сільськогосподарські угіддя займають 1968,3 тис. га (69,2% до загальної площі території), у тому числі рілля – 1776,5 тис. га; ліси та інші лісовкриті площі охоплюють 152,0 тис.га (5,3% до загальної площі території). Сільськогосподарське освоєння території сягає 80%. Розораність території  – 62,5%, що є вище за середній рівень по країні (59,3%).

Ґрунтовий покрив області різноманітний: у північній частині переважають чорноземи південні на лесових породах, на півдні – каштанові ґрунти в комплексі з солонцями, солончаками і солодями, в західній частині лівобережжя р.Дніпро та Дніпровського лиману зосереджені Олешківські піски. Чорноземи південні займають 50% території області, темно-каштанові та каштанові ґрунти – 35%. Вміст гумусу в основних ґрунтах становить               0,8 – 3,7%.

На території області ґрунтоутворюючими породами є леси, лесовидні суглинки, стародавні й сучасні алювіальні та морські відклади, елювій карбонатних порід і червоно-бурі глини, найпоширеніші з них – леси та лесовидні суглинки різного механічного складу (від супіщаних до легкоглинистих). Ґрунти характеризуються слабкою структурністю і розпорошеністю орного шару.

В області висока природна родючість землі. Сільськогосподарські угіддя оцінюються у 68 балів (середній по Україні – 62), рілля – 73 бали (по Україні – 63).

У грошовому вираженні в середньому 1 га сільськогосподарських угідь оцінюється в 25,46 тис. грн, зокрема, багаторічні насадження – 71,25 тис. грн (найвище значення), рілля – 23,15 тис. грн, сіножаті – 3,71 тис. грн, пасовища – 3,71 тис. грн. Згідно з бонітетною та грошовою оцінками, найбільш ефективно в області культивувати зернові, кормові, овоче-баштанні культури, займатися садівництвом і виноградарством.

Протягом 2009 – 2013 років площа ріллі зменшилась на 1,0 тис. га внаслідок посадки багаторічних насаджень, зміни складу угідь земель, що перебували в стадії меліоративного будівництва, та переведення земель в інші категорії. Водночас за період з 2003 по 2013 рік площа ріллі  збільшилась на 1,5 тис. га. Натомість площі багаторічних насаджень мають стійку тенденцію до зменшення: протягом 2009 – 2013 – на 1,0 тис. га за рахунок списання багаторічних насаджень, за 2003 – 2013 роки зменшення склало 0,5 тис. га.

За 2009 – 2013 роки площа населених пунктів збільшилась на 0,4 тис. га і складає 133,9 тис. га станом на 01 липня 2013 року, у тому числі сільських населених пунктів – 92,3 тис. га, селищ міського типу – 21,9 тис. га.

Загальна площа зрошуваних земель на 01 січня 2013 року  становить 426,8 тис. га. За останні 5 років простежувалася тенденція до зменшення площ зазначених земель у зв’язку з недостатнім фінансуванням реконструкції існуючих меліоративних систем, погіршенням якості зрошуваних земель, проте останнім часом площа почала збільшуватись за рахунок введення в дію крапельного зрошення. Так, за період 2003 – 2013 років площа зрошуваних земель в області збільшилась на 0,5 тис. га.

За формами власності на землю існує стійка тенденція до збільшення земель приватної власності та зменшення державної. Площа земель приватної власності зросла з 1412,9 тис. га (49,6% загальної площі землі) у 2003 році до 1 547,1 тис. га і досягла 54,4% від усієї площі області в 2013 році. Таке зростання відбулося за рахунок оформлення громадянами прав на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського, особистого селянського господарства та садівництва, будівництва й обслуговування житлових будинків.

У Херсонській області роздержавлення земель сільськогосподарського призначення проведено у 320 господарствах. Таким чином, 212,8 тис. громадян набули право на земельну частку (пай), з них 206,5 тис. стали власниками земельних паїв. Середній розмір земельного паю по області в умовних кадастрових гектарах становить 6,9.

На даний час в області обліковуються 673 недержавні сільськогосподарські підприємства, які використовують землі на умовах оренди, площа яких складає 624,7 тис. га.

Індивідуально громадянами (75,5 тис. осіб) використовується 420,3 тис.га земельних часток (паїв).

Власниками права на земельну частку (пай) і власниками земельних ділянок у 2013 році укладено 135,2 тис. договорів оренди. Площа переданих в оренду паїв становить 823,9 тис. га. Крім того, в оренду підприємствам і фізичним особам передано 163,6 тис. га сільгоспугідь земель державної власності (землі запасу і резервного фонду), що складає 45,0% їх загальної площі (363,7 тис. га).

Членами фермерських господарств отримано у власність 34,4 тис. га землі, громадянами приватизовано 79,1 тис. га для ведення особистого селянського господарства.

Починаючи з 1999 року і до 01 вересня 2013 року місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування області на неконкурентних засадах продано 2084 земельні ділянки несільськогосподарського призначення під об’єктами нерухомості загальною площею  948,363 га на суму 261506,7662 тис. грн.

Загальна площа земель державної власності становить 448,8 тис. га, з них сільгоспугіддя – 363,7 тис. га. Залишаються не наданими у користування 145,0 тис. га (32,3%) земель державної власності, в тому числі придатних для сільськогосподарського використання – 77,4 тис. гектарів, або 17,2% від загальної площі земель державної власності. Це переважно малопродуктивні землі низької якості, які розташовані на схилах, віддалені від населених пунктів, еродовані землі тощо.

До 1991 року земля перебувала виключно у власності держави. У ході  земельної реформи відбувся її перерозподіл за формами власності. Кількість землевласників та землекористувачів за останні роки значно зросла і складає 632,7 тис. осіб.

Оптимізація співвідношення ріллі, сіножатей і пасовищ має велике значення, тому що це найдешевший спосіб регулювання еколого-економічних взаємозв’язків у природно-антропогенних відносинах, порушення яких веде до того, що водна і вітрова ерозії руйнують не тільки родючий шар ґрунту, але й завдають шкоди навколишньому середовищу.

Ерозійні процеси спричиняють значні збитки сільськогосподарського виробництва. Наслідками ерозії є зниження родючості ґрунтів і врожайності сільськогосподарських культур. Разом із твердим стоком видувається або вимивається значна кількість мінеральних добрив, що знижує економічну ефективність їх використання.

З метою збереження родючого шару ґрунтів і запобігання економічним збиткам необхідно проводити роботу щодо захисту земель від ерозії.

Майже всі річки та водні об’єкти області не мають винесених в натуру прибережних захисних смуг, наявність яких передбачена вимогами Водного кодексу України, що порушує сприятливий режим водних об’єктів, призводить до їх забруднення і засмічення.

Проблема зі створенням водоохоронних зон та прибережних захисних смуг поглиблюється у зв’язку із загальним погіршенням стану річок та водойм, обмеженням коштів на їх утримання. Тому всі землі потребують захисту та охорони від негативних процесів, забруднення і погіршення екологічного стану.

2. Загальна характеристика Програми

1.

Ініціатор розроблення Програми Головне управління Держземагентства у Херсонській області

2.

Дата, номер і назва розпорядчого документа органу виконавчої влади про розроблення Програми Земельний та Бюджетний кодекси України, Закони України „Про землеустрій”, „Про охорону земель”, „Про оцінку земель”, „Про Державний земельний кадастр”, постанова Кабінету Міністрів України від  17 жовтня 2012 року                  № 1051 „Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру”

3.

Розробник Програми Головне управління Держземагентства у Херсонській області

4.

Співрозробники Програми Структурні підрозділи облдержадміністрації,райдержадміністрації, Херсонська філія ДУ «Держгрунтохорона», Херсонське обласне управління водних ресурсів

5.

Відповідальний виконавець Програми Головне управління Держземагентства у Херсонській області

6.

Учасники Програми Головне управління Держземагентства у Херсонській області, структурні підрозділи облдержадміністрації, територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,райдержадміністрації

7.

Терміни реалізації Програми 2014 – 2018 роки

8.

Перелік місцевих бюджетів, які беруть участь у виконанні Програми Державний та місцеві бюджети

9.

Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Програми, усього 156986,053 тис. грн
у тому числі за рахунок державного бюджету 66935,446 тис. грн
місцевих бюджетів інших  джерел 32256,957 тис. грн57793,650 тис. грн

10.

Основні джерела фінансування програми Державний та місцеві бюджети, кошти землевласників та землекористувачів, кошти які надходять в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, інші джерела, не заборонені законодавством

3. Мета Програми

Основною метою Програми є:

– здійснення заходів для створення ефективного механізму регулювання земельних відносин та державного управління земельними ресурсами, раціонального використання та охорони земель, розвитку ринку землі та ведення державного земельного кадастру;

– забезпечення ефективного використання земельних ресурсів, створення оптимальних умов для суттєвого збільшення соціального, інвестиційного і виробничого потенціалів землі, зростання її економічної цінності.

4. Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблеми

Виходячи із засад соціально-економічної політики держави на найближчу перспективу, для подолання кризового становища у сфері використання та охорони земель, зокрема сільськогосподарського призначення, необхідно вжити невідкладних заходів. Ця проблема потребує комплексного розв’язання, що можливо завдяки застосуванню програмно-цільового методу, який забезпечує впровадження передових технологій, а також завдяки системному підходу до еколого-економічного обґрунтування і механізму реалізації, узгодження обсягів наявних земельних ресурсів з їх потребою для розвитку економіки.

Розв’язання проблем, пов’язаних з раціональним використанням та охороною земель, необхідно здійснити шляхом:

– поетапного відновлення екологічно збалансованого співвідношення земельних угідь у зональних системах землекористування;

– зменшення розораності земельного фонду області;

– дотримання екологічних вимог охорони земель при землевпорядкуванні території;

– підвищення рівня родючості ґрунтів за рахунок внесення добрив в оптимальних нормах і співвідношеннях, проведення хімічної меліорації ґрунтів, впровадження науково обґрунтованих сівозмін;

– запобігання деградуючим процесам ґрунтового покриву, зокрема на землях сільськогосподарського призначення, за рахунок упровадження ґрунтозахисних технологій та здійснення інших заходів щодо збереження і відтворення родючості ґрунтів, проведення консервації деградованих, малопродуктивних земель;

– вжиття ґрунтозахисних заходів, з урахуванням при цьому за основу схем землеустрою, які б визначали оптимальну структуру земельних угідь на основі агроресурсного потенціалу ґрунтів або земель;

– розробки і впровадження екологічно збалансованих систем землекористування, здатних забезпечувати стабільність ґрунтово-біологічних екосистем, відновлення родючості ґрунтів, постійне підвищення продуктивності землеробства на основі ресурсозбереження;

– обмеження вилучення (викупу) особливо цінних земель сільськогосподарського призначення  для несільськогосподарських потреб;

– завершення повної інвентаризації земельного фонду, його кількісної та якісної оцінки, розмежування земельного фонду за рівнями власності на землю;

– проведення зонування території з визначенням меж зон з особливим режимом використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

– встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць;

– ефективного та раціонального використання земель державної власності;

– здійснення картографування земельних угідь;

– проведення обстеження ґрунтів, корегування матеріалів раніше проведених обстежень;

– складання кадастрових планів обмежень та обтяжень при використанні земель;

– оновлення грошової оцінки земель населених пунктів та здійснення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення в терміни, визначені чинним законодавством.

5. Завдання Програми

Основними завданнями Програми є:

– проведення аналізу стану використання та охорони земель;

– оновлення планово-картографічних матеріалів на землі сільськогосподарського призначення;

– здійснення комплексу робіт з обстеження ґрунтів, сільськогосподарських угідь на забрудненість важкими металами, нітратами, пестицидами;

– зупинення процесів деградації земель і зниження родючості ґрунтів;

– розробка проектів та проведення робіт з консервації малопродуктивних, деградованих і не придатних для сільськогосподарського використання земель з подальшим переведенням їх у природні угіддя або під заліснення;

– проведення рекультивації порушених земель;

– упровадження сучасного державного земельного кадастру як базової основи для ведення реєстраційної системи європейського зразка, яка включатиме реєстрацію не лише земельних ділянок, а й нерухомого майна, що на них розміщене, у тому числі  обмеження й обтяження щодо них;

– запровадження ефективних механізмів ринку землі, у тому числі проведення торгів, аукціонів, іпотеки земельних ділянок тощо, з посиленням при цьому захисту громадян – власників землі від непередбачуваних податків;

– проведення інвентаризації земель усіх форм власності з метою встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць, забезпечення планово-картографічним матеріалом та індексними картами, введення інноваційного механізму управління землями державної та комунальної власності;

здійснення територіальної організації агроландшафтів шляхом землевпорядкування територій нових агроформувань, забезпечення їх саморегуляції з мінімальними затратами енергоресурсів, підвищення захищеності від деструктивних процесів;

– проведення робіт щодо складання проектів організації територій новостворених сільськогосподарських підприємств;

– створення цифрових карт;

– розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь;

– розробка схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель.

6. Ресурсне забезпечення програми

Фінансування заходів Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, загального фонду місцевих бюджетів у межах наявних фінансових ресурсів, коштів спеціального фонду обласного та місцевих бюджетів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, коштів землевласників (землекористувачів).

Джерела фінансування Усього витрат на виконання Програми, тис. грн

в тому числі за роками

2014

2015

2016

2017

2018

1

2

3

4

5

6

7

Державний бюджет 66935,446 30246,137 9546,075 8781,075 9181,077 9181,082
Місцеві бюджети 32256,957 6676,504 6615,863 6212,863 6300,863 6450,864
Інші джерела, не заборонені законодавством 57793,650 11558,730 11558,730 11558,730 11558,730 11558,730
Обсяг ресурсів усього (тис. грн) 156986,053 48481,371 27720,668 26552,668 27040,670 27190,676

7. Напрями діяльності та заходи Програми

7.1. Основні напрями розвитку земельних відносин

Для забезпечення подальшого розвитку земельних відносин необхідно зосередити увагу на таких аспектах:

– розроблення загальнодержавних та регіональних програм використання й охорони земель;

– розроблення схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання й охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

– удосконалення системи оподаткування земель та грошової оцінки земельних ділянок, державної підтримки власників землі та землекористувачів, державного і самоврядного контролю за землекористуванням;

– проведення наукового обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів;

– створення бази даних для економіко-правового, екологічного та містобудівних механізмів регулювання земельних відносин;

– створення відповідної інфраструктури ефективного функціонування земельних відносин (земельні банки, біржі, системи іпотечного кредитування, емісії тощо).

В основу Програми покладено концептуальні принципи державної політики в сфері земельних відносин в Україні, а саме:

– забезпечення сталого еколого-економічного використання земель;

– завершення реформування земельних відносин в аграрному секторі;

– удосконалення моніторингу земель і порядку ведення державного земельного кадастру та кадастрової оцінки земель;

– гарантування прав на землю через реєстрацію земельних ділянок та прав на них;

– створення екологічно безпечної та економічно ефективної системи землекористування;

– забезпечення подальшого розвитку ринку земель несільськогосподарського призначення (в частині активізації проведення земельних торгів).

Реалізація в області протягом 2014 – 2018 років комплексу заходів у сфері розвитку земельних відносин дасть можливість створити ефективний механізм регулювання цих відносин та державного управління земельними ресурсами.

До комплексу заходів належать нормативно-правові, організаційні, економічні та землевпорядні, а також запровадження механізмів і методів удосконалення земельних відносин, державної політики у цій сфері, розвитку сталого землекористування у міській та сільських місцевостях, проведення землеустрою, ведення державного земельного кадастру, розвитку ринку землі та її охорони.

7.2. Забезпечення охорони земель, відтворення і підвищення родючості ґрунтів та сталого екологічно орієнтованого використання земельних ресурсів

Основні принципи раціонального використання та охорони земельних ресурсів, які є фундаментом державної ідеології та ефективної земельної політики, без яких неможливо здійснювати трансформаційні процеси, відображені в Законі України «Про охорону земель».

Вказаним Законом чітко визначено, що власники землі та землекористувачі, суб’єкти земельних прав зобов’язані ефективно використовувати землю за цільовим призначенням, застосовувати природоохоронні технології виробництва, підвищувати родючість землі, не допускати погіршення екологічної ситуації на території внаслідок виробничо-господарської діяльності.

У сучасних умовах стан використання земельних ресурсів області не завжди відповідає вимогам їх охорони, оскільки в результаті антропогенної діяльності порушено екологічно-безпечне природокористування, в першу чергу порушено допустиме співвідношення площ угідь, зокрема ріллі, пасовищ, сінокосів, земель водного та лісового фондів.

Надмірне розширення площі ріллі призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення земельних угідь: ріллі, природних кормових угідь, лісів та водойм, що негативно позначилося на стійкості агроландшафтів і обумовило значну техногенну ураженість екосфери. Особливу тривогу викликає зниження родючості ґрунтів області. Характерними процесами в ґрунтах є щорічний від’ємний баланс гумусу, зниження вмісту поживних елементів, декальцинація ґрунтів, підвищення кислотності, погіршення фізичних, фізико-хімічних показників.

Одна з головних проблем землекористування в області – деградація ґрунтів. Дуже високий рівень сільськогосподарського освоєння території, посушливий клімат з частими суховійними вітрами призводять до вітрової ерозії, а в районах з вираженим рельєфом має місце інтенсивна водна ерозія ґрунтів. Усього зазнають водної ерозії близько 264,3 тис. га, або 13,4% загальної площі сільськогосподарських угідь.

Дефляційно небезпечною є практично вся територія області площею 1 706,3 тис. га, або 86,6% від загальної площі сільськогосподарських угідь.

Серед сільськогосподарських угідь впливу ерозії, внаслідок високої розораності – 90,2%,  найбільшою мірою зазнають орні землі.

Ерозія і дефляція обумовлюють втрату гумусу, азоту, фосфору, калію й інших живильних речовин, знижуючи їхній вміст у ґрунті та негативно впливаючи на їх баланс, особливо гумусу. Середньорічні втрати гумусу в ґрунтах становлять 0,3 тонн/га, що обумовлено недосконалою культурою землеробства.

На якісному стані земельних ресурсів позначаються й інші негативні чинники, такі як засоленість, солонцюватість  тощо.

Крім того, на стан земельних ресурсів і цілого ряду об’єктів галузей економіки істотно впливають гідрометеорологічні та небезпечні екзогенні геологічні процеси і явища (руйнування узбережжя Чорного моря, берегів річок та водосховищ тощо).

На фоні глибокого порушення екологічної рівноваги між природними та зміненими господарською діяльністю угіддями, інтенсивного прояву ерозії найбільшу небезпеку для ґрунтового покриву Херсонської області становить агрохімічна деградація, тобто прискорене збіднення ґрунтів на елементи родючості, погіршення реакції ґрунтового середовища, гумусового стану ґрунтів і поживного режиму.

При співставленні узагальнених даних другого і третього турів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення виявилося, що вміст гумусу в ґрунтах області за період з 2001 – 2005 по 2006 -2010 роки зменшився в середньому на 0,07% і складає 2,39%. Вміст рухомих сполук фосфору знаходиться на рівні другого туру – 41 мг/кг ґрунту, рухомих сполук калію – 415 мг/кг ґрунту.

Узагальнені результати третього туру агрохімічної паспортизації свідчать про сучасний агрохімічний стан сільськогосподарських земель регіону, а саме: структура земельних площ за вмістом в орному шарі гумусу характеризується такими показниками: 5,0% обстежених земель мають дуже низький рівень забезпеченості і містять менше 1,1% гумусу, 23,6% земель – 1,1 – 2,0% гумусу, 55,6% земель – 2,1 – 3,0% гумусу, 15,2% земель – 3,1 – 4% гумусу і лише 1,3% угідь зайнято ґрунтами з вмістом гумусу більше 4,1%. 

Питома вага ґрунтів з дуже високим вмістом рухомого фосфору складає 20,1%, із високим – 18,1%, з підвищеним – 29,6%, із середнім – 26,7%, з низьким – 4,5%, дуже низьким – 1,0%. Темно-каштанові ґрунти південних районів Херсонської області краще за чорноземи забезпечені рухомими фосфатами.

Розподіл сільськогосподарських земель за рівнем забезпеченості калієм має свою особливість. Найбільшу площу (52%) займають ґрунти з дуже високим і високим вмістом рухомих сполук калію, які сконцентровані переважно в південно-східній частині області. Ґрунти з підвищеним і середнім вмістом займають 17,8% та 17% площ земель відповідно, до низько забезпечених і дуже низько забезпечених ґрунтів належить 13,2% обстеженої території (Голопристанський та Цюрупинський райони області, покрив складають піщані та супіщані ґрунти).

Порівняння результатів досліджень другого та третього турів агрохімічної паспортизації свідчить про негативну тенденцію до зменшення площ з високим і підвищеним вмістом гумусу та їх трансформацію до нижчих агрохімічних класів, що пояснюється припиненням внесення органічних добрив та насиченням площ просапними культурами.

У загальній обстеженій площі земель частка лужних ґрунтів (з рН більше 7,0) складає 64,2%, з них сильно та дуже сильно лужних  (рН більше 8,0) – 2,6%, середньолужних (рН 7,6 – 8,0) – 20,5%, слаболужних (рН 7,1 – 7,5) – 41,1%, нейтральних та близьких до нейтральних – 35,8%. 

Узагальнені результати досліджень третього туру агрохімічної паспортизації свідчать, що площа несолонцюватих ґрунтів в області складає 1036,0 тис. га (58,3%), слабосолонцюватих – 657,7 тис. га (36,7%), солонцюваті ґрунти займають 86,4 тис. га (4,9%). У порівнянні з другим туром площі солонцюватих ґрунтів збільшились на 9,4%.

В сучасному землеробстві створені вкрай несприятливі умови, коли агрохімічний стан ґрунтів погіршується не в результаті перевантаження агросистеми надмірно високими дозами агрохімікатів, а внаслідок глибокого порушення основного екологічного закону агрохімії, за яким винос поживних речовин з ґрунту необхідно компенсувати внесенням екологічно доцільних норм добрив.

Від увібраного натрію солонцюваті ґрунти мають негативну в агрономічному відношенні структуру, незадовільні фізичні властивості. Все це зумовлює їх високий опір до обробітку. На таких ґрунтах у посушливі роки рослини страждають від нестачі вологи, а при значному зволоженні – від нестачі повітря. Загальна продуктивність сільськогосподарських культур за таких умов знижується на 10 – 25%.

Таким чином, стан використання та охорони земельних ресурсів в області характеризується як незадовільний і має тенденцію до погіршення, зокрема:

– надзвичайно високий, економічно та екологічно необґрунтований рівень господарського (передусім сільськогосподарського) освоєння території;

– значна землеємність основних галузей економіки;

– нерівномірне сільськогосподарське освоєння території, унаслідок чого розораність земель в окремих районах досягла надмірних розмірів;

– стихійне формування нових землекористувань ринкового типу шляхом оренди земельних часток (паїв), які характеризуються нестабільністю, дрібноконтурністю, черезсмужжям;

– інтенсивний розвиток  процесів та наявність значних площ деградованих земель;

– відсутність програм комплексного вирішення питань щодо використання та охорони земель;

– незадовільне нормативно-правове та нормативно-технічне забезпечення, що регулює використання й охорону земель.

Проведення робіт з охорони земель потребує визначення і здійснення першочергових заходів та значних матеріальних витрат.

Даною Програмою передбачені заходи щодо освоєння, поліпшення сільськогосподарських угідь та охорони земель на загальну суму 58612,310 тис. грн, а саме:

– консервація малопродуктивних, деградованих та не придатних для сільськогосподарського використання земель – 2157,598 тис. грн;

–  рекультивація порушених земель – 11059,712 тис. грн;

– розробка схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель – 10395,0 тис. грн;

– розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, – 35000 тис. грн.

Заходи щодо освоєння, поліпшення та охорони земель на території області в 2014 – 2018 роках планується здійснювати за рахунок коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, коштів місцевих та державного бюджетів. Розрахунок коштів, необхідних на реалізацію заходів з охорони земель, наведено в додатку 1.

Станом на 01 серпня 2013 року на спеціальних рахунках органів місцевого самоврядування, що надійшли в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, акумульовано 1613 тис. грн.

Відповідно до статті 209 Земельного кодексу України кошти, що   надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського лісогосподарського виробництва, використовуються  на  освоєння  земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних  угідь,  охорону земель  відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а  також   на   проведення   інвентаризації   земель та нормативної грошової оцінки землі. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

Перелік робіт з охорони земель, які можуть виконуватися за рахунок вказаних коштів, визначений постановою Кабінету Міністрів України від         17 вересня 1996 року № 1147 „Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів” (розділ „Охорона і раціональне використання земель”). 

 

7.3. Здійснення консервації малопродуктивних, деградованих і не придатних для сільськогосподарського використання земель.

На території області розорано 87,4% площі земель сільськогосподарського призначення, питома вага яких від загальної площі регіону  становить  62,4% (в 1,2  разу вища за середню по Україні – 51,0%).

Наявність значних площ деградованих та малопродуктивних земель (землі, що зазнають впливу ерозійних процесів, підтоплення, вторинного засолення тощо) значно ускладнює соціально-економічний розвиток області та негативно впливає на ландшафтне і біологічне різноманіття, здоров’я та умови проживання населення.

Зменшити рівень розорюваності сільськогосподарських угідь можливо за рахунок організаційних заходів, які не потребують значних додаткових затрат. Це, насамперед, безвідвальна оранка і оранка впоперек схилів, насичення сівозмін травами та іншими культурами суцільного посіву. Проте вжиття лише окремих агротехнічних заходів не завжди може забезпечити захист ґрунтів від антропогенних впливів. Потрібні нові принципові підходи до організації сучасного землекористування з метою переведення його на екологічно безпечний, ґрунто- і природозберігаючий шлях розвитку. Такі завдання найбільш ефективно вирішуються завдяки впровадженню ряду організаційно-економічних, агротехнічних, землевпорядних, гідротехнічних, лісомеліоративних заходів, що сприяють уповільненню ерозійних процесів.

Одним з них є консервація земель, вилучених з інтенсивного обробітку. Консервація земель – це виведення із сільськогосподарського обігу земель на певний термін для здійснення заходів щодо відновлення їхньої родючості. Першочерговому виведенню із сільськогосподарського обігу підлягають малопродуктивні, ерозійно небезпечні та техногенно забруднені землі. Консервація земельних ділянок здійснюється шляхом залуження або заліснення. Заліснення – один з дієвих заходів поліпшення екологічної стабільності земельної території. Подальше заліснення виведених угідь сприятиме відновленню ними природного стану.

Загальна площа сільгоспугідь земель запасу області складає 244,4 тис. га, земель резервного фонду ― 130,8 тис. га, при цьому 50,8 тис. га сільгоспугідь земель запасу (20,8%) і 33,9 тис. га земель резервного фонду (25,9%) залишаються вільними. Це переважно малопродуктивні землі (низької якості, які розташовані на схилах, віддалені від населених пунктів, еродовані землі та інші). Існує необхідність переведення цих земель у землі нижчої якості або ж взагалі вилучення їх із земель сільськогосподарського призначення.

В області по кожному району розроблені схеми консервації деградованих і малопродуктивних земель. Загальна площа земель області, що потребують консервації, складає 74,95 тис. га (4,79 тис. га – деградовані, 66,6 тис. га – малопродуктивні), 1,254 тис. га порушених земель підлягають рекультивації, 61,8 тис. га малопродуктивних земель – поліпшенню.

Землі області, що підлягають консервації 

№ пп

Назва району

Землі, що підлягають консервації

Всього

з них

в т. ч.

залуж

заліс

вл. громад

резерв

запас

ОСГ

фермери

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1

Бериславський

3952.6

3952.6

2066.5

492.6

550.7

842.8

2

Білозерський

201.0

201.0

3

Великолепетиський

4165.3

4165.3

2882.5

523.9

526

232.9

4

В.Олександрівський

6186.2

5545.3

640.9

3762.7

1006.7

938.6

330.6

147.6

5

Верхньорогачицький

5085.0

5085.0

3185.6

241.5

824.1

11.3

822.5

6

Високопільський

4835.7

4835.7

3577.6

821.6

180.5

256.0

7

Генічеський

11001.4

11001.4

7759.4

2014.1

657.6

200.1

370.2

8

Голопристанський

4492.6

3670.0

822.6

9

Горностаївський

3271.14

2714.1

557.06

10

Іванівський

5500.7

5267.9

232.8

4067.1

849.2

422.9

34.00

127.5

11

Каланчацький

3948.1

3948.1

2828.7

512.4

14.4

592.6

12

Каховський

1930.06

1930.06

1451.84

478.22

13

Нижньосірогозький

1934.3

1922.3

12.0

1590,1

81.6

137,7

62,4

62,5

14

Нововоронцовський

3347.5

3347.5

1322.3

635.3

778.7

611.2

15

Новотроїцький

5804.2

5804.2

3801.5

597.4

551.8

853.5

16

Скадовський

2581.2

2581.2

1526.1

234.6

574.3

246.2

17

Цюрупинський

3063.0

1022.3

2040.7

18

Чаплинський

3651.2

3651.2

676.5

385.1

2504.9

35.8

48.9

Всього

74951.2

70645.14

4306.06

38908.34

8874.22

8510.1

1105.3

4672.8

 

При розробці схем консервації малопродуктивних, деградованих та не придатних для сільськогосподарського використання земель за рахунок коштів державного бюджету розроблено шість проектів землеустрою щодо консервації шляхом залуження малопродуктивних земель загальною площею 634,22 га,                           які потребують реалізації. Програмою заплановано першочергово реалізувати впровадження зазначених проектів.

Крім того, цією Програмою передбачено проведення консервації деградованих і малопродуктивних земель, використання яких у сільськогосподарському виробництві екологічно небезпечне й економічно недоцільне, а також забруднених шкідливими речовинами ділянок. Консервація земель здійснюватиметься диференційовано, з урахуванням стану ґрунтів і структури угідь. За період дії Програми з активного господарського обігу передбачається вилучити 1478,82 га сільськогосподарських угідь і провести їх консервацію, у тому числі шляхом залуження –  634,22 га та заліснення –              844,6 га. Очікується, що консервація та оздоровлення деградованих і небезпечно забруднених земель сприятиме підвищенню продуктивності та екологічної стабільності агроландшафтів, сталому землекористуванню, поліпшенню еколого-економічної ефективності землеробства та умов життя населення. 

7.4. Проведення робіт по розробці схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель

Однією з важливих проблем в області є відсутність схем землеустрою із техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель, що значною мірою не дає можливості забезпечити планомірність і максимальну ефективність здійснення відповідних охоронних заходів. 

Згідно зі статтею 45 Закону України «Про землеустрій» схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони  земель  адміністративно-територіальних утворень розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для  підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо. 

У результаті реформування відносин земельної власності суттєво збільшилась кількість власників і користувачів землі. При цьому змінено межі сільськогосподарських підприємств, площі та систему організації їх територій, порушено комплексність робіт щодо охорони земель. 

Такі зміни потребують запровадження в практику управління земельними ресурсами планування їх використання й охорони. Саме з цією метою розробляються схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування  використання  та  охорони земель. 

Схема землеустрою є  документом, згідно з яким на основі обліку природних, економічних і соціальних умов, у відповідності з чинним земельним законодавством розробляється комплекс взаємопов’язаних заходів раціонального використання та охорони земель. На підставі вказаних схем здійснюватиметься розробка місцевої планувальної документації, робочих проектів із землеустрою та охорони земель, лісовпорядкування, формування екологічної мережі, рекультивації порушених земель, захисту земель від ерозії, консервації деградованих і малопродуктивних земель тощо. Підготовка робочих проектів землеустрою відповідно до розроблених схем забезпечить поліпшення стану земель усіх категорій і навколишнього природного середовища, врегулювання господарської та інших видів діяльності у сфері збереження і раціонального використання земель.

Всього по області необхідно розробити 297 (за кількістю відповідних рад, на територіях яких розташовано 698 населених пунктів) схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель. За попередніми розрахунками державного підприємства «Херсонський проектний та науково-дослідний інститут землеустрою», виготовлення зазначеної схеми потребує фінансування в обсязі 30,0 – 35,0 тис. грн.

Фінансування робіт з рекультивації порушених земель передбачається за рахунок державного і місцевого бюджетів.

7.5. Розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь

Основним природно-ресурсним потенціалом Херсонської області є її земельні ресурси, зокрема сільськогосподарські угіддя, що становлять близько 69% загальної площі області. До проведення земельної реформи цей значний потенціал знаходився у користуванні сільськогосподарських та підсобних сільськогосподарських підприємств, науково-дослідних та інших установ і використовувався як засіб виробництва та просторовий базис для нього. Організація території кожного сільськогосподарського підприємства визначалася проектами внутрігосподарського землеустрою, в яких на науковій основі визначалися типи і види сівозмін, передбачалося розміщення інфраструктури, планувалися заходи з охорони земель, їх раціонального використання та підвищення продуктивності ґрунтів тощо.

На сучасному етапі відбувається становлення агроформувань нового типу, заснованих на різних формах власності на землю, зокрема і на орендованих відносин. Більшість з них провадять свою діяльність без проектів землеустрою щодо обґрунтування організації території. Використання земельних ділянок і вирощування на них сільськогосподарських культур здійснюється переважно відповідно до кон’юнктури ринку, за відсутності заходів, які б мали забезпечувати охорону земель і відтворення родючості ґрунту.

Складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, як програмний захід поширюється на власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на територіях загальною площею понад 100 га, відповідно до пункту 18 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу  України.

Вказаний захід спрямований на організацію ефективного сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь, раціональне використання та охорону земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. 

7.6. Проведення рекультивації земель

Одним із важливих напрямів діяльності у сфері охорони природи є рекультивація земель.

Рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт.

Приведення цих земельних ділянок до придатного для використання стану і повернення їх у сільськогосподарське виробництво є одним з основних заходів цієї Програми.

Упродовж терміну реалізації Програми розроблення проектної документації на землях державної власності для рекультивації порушених земель здійснюватиметься з метою повернення порушених земельних ділянок площею 103,021 га до стану, придатного для використання у сільськогосподарському та лісогосподарському виробництві, а також  відновлення функцій порушених земель.

Фінансування робіт з рекультивації порушених земель передбачається за рахунок державного бюджету. 

           7.7. Грошова оцінка земель

Нормативна грошова оцінка земель дає можливість органам місцевого самоврядування одночасно з використанням нормативно-організаційних методів управління розвитком території реалізувати свої регулятивні повноваження на підставі створення економічних умов і стимулів раціонального використання земель населених пунктів, створити необхідні умови для формування фінансово-економічної бази населених пунктів за рахунок справляння плати за землю.

У ході реалізації Програми необхідно провести оновлення нормативної грошової оцінки для земель 274 населених пунктів загальною площею                   66,5 тис. га та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів загальною площею 291,25 тис. га.

На виконання цих робіт потрібно 11 915,6 тис. грн, у тому числі:

на грошову оцінку земель населених пунктів – 4 567,6 тис. грн;

на грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів – 7 348 тис. грн.

7.8. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення

7.8.1. Розвиток ринку земель

Концептуально ринок земель у вузькому значенні є системою правових, техніко-економічних, агроекологічних заходів щодо визначення земельної ділянки як об’єкта права.

Удосконалення земельних відносин в частині продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення потребує:

– зосередження уваги органів виконавчої влади та місцевого самоврядування на широкому запровадженні продажу земельних ділянок та наданні в оренду земельних ділянок, перш за все вільних від забудови, на конкурентних засадах шляхом  земельних торгів;

– вибору та підготовки земельних ділянок, які передбачається виставити на земельні торги, з урахуванням генерального плану та проекту землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту;

– наявності відповідної інфраструктури суб’єктів господарської діяльності у сфері землевпорядної роботи. З цією метою на землях адміністративно-територіальної одиниці повинно працювати не менше 2 – 3 суб’єктів землевпорядної господарської  діяльності;

– передбачення в місцевих бюджетах коштів на організацію та проведення земельних торгів;

– встановлення рівня орендної плати за земельні ділянки різного цільового призначення з урахуванням максимально можливого рентного доходу від використання відповідної земельної ділянки;

–  періодичного коригування нормативної грошової оцінки.

7.8.2. Продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення

Станом на 01 вересня 2013 року, починаючи з 1999 року, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування області на неконкурентних засадах продано 2084 земельні ділянки несільськогосподарського призначення під об’єктами нерухомості загальною площею  948,3631 га на суму 261506,7662 тис. грн.

З 19 серпня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону». Внесені вказаним Законом зміни до статей 135 – 139 Кодексу чітко регламентують порядок проведення земельних торгів у формі аукціону. Дані зміни сприятимуть збільшенню надходжень до бюджетів усіх рівнів від продажу та передачі у користування земельних ділянок державної і комунальної форм власності на конкурентних засадах, а також стимулюватимуть розвиток економіки і нададуть можливість громадянам та суб’єктам господарювання безперешкодно придбавати і вільно розпоряджатися земельними ресурсами.

З початку 2013 року в області до продажу на земельних торгах  підготовлено 8 лотів, з них 3 земельні ділянки у Чаплинському районі загальною площею 0,0163 га (загальна вартість за експертною грошовою оцінкою складає 8,725 тис. грн) та 5 прав оренди на земельні ділянки  загальною площею  0,7267 га у містах Каховка і Нова Каховка (нормативна грошова оцінка двох ділянок по м.Каховка становить 383,719 тис. грн). За результатами торгів із вказаних земельних ділянок продано дві  несільськогосподарського призначення площею 0,0047 га і вартістю 2,722 тис. грн для будівництва торговельного павільйону та складських приміщень у Чаплинському районі. 

            7.9.  Державний земельний кадастр 

Державний земельний кадастр – це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та    якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. 

В умовах сучасних ринкових перетворень в Україні, зокрема, процесів безоплатної приватизації основної кількості земель житлової забудови,  земель сільськогосподарського призначення, розвитку ринку земель, запровадження  інституту іпотеки землі, актуальним є питання щодо забезпечення органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств і організацій, а також громадян достовірними даними про земельні ділянки. Такими даними на сьогодні  можуть слугувати матеріали з інвентаризації земель та встановлення меж в натурі (на місцевості)  населених пунктів області. 

 7.10. Оновлення меж населених пунктів

Розвиток різних напрямів господарювання в області тісно пов’язаний з переглядом меж відповідних територій, зокрема населених пунктів.

У цілому на території Херсонщини обліковується 698 населених пунктів на загальній площі 133,5 тис. га, з них 4 міста обласного значення (11,9 тис. га), 5 міст районного значення (5,39 тис. га), 31 селище міського типу (22,5 тис. га) та 658 сіл (93,71 тис. га).

Протягом 1990 – 1994 років Херсонською філією Інституту Укрземпроект виготовлено технічні документації зі встановлення меж населених пунктів по кожному адміністративному району. У подальшому ці документації затверджено рішеннями районних рад та прийнято до обліку відповідні площі територій населених пунктів.

Розвиток інфраструктури населених пунктів, реалізація інвестиційних проектів, створення умов для різних галузей господарювання обумовили необхідність зміни меж по окремих населених пунктах.

За інформацією територіальних підрозділів Держземагентства у районах та містах області, на підставі актуалізованих генеральних планів оновлення меж на сьогодні можливо здійснити у 40 населених пунктах загальною площею 22,053 тис. га.

Необхідна сума коштів для вказаних заходів складає 3003,27 тис.грн.

Проведення робіт із встановлення нових меж населених пунктів відповідно до містобудівної документації:

– дасть можливість забезпечувати реалізацію конституційних прав громадян на отримання у власність земельних ділянок для цілей та в межах норм чинного земельного законодавства, зокрема для будівництва та обслуговування житлових будинків;

 дасть можливість остаточно визначити компетенцію місцевих рад та районних державних адміністрацій щодо розпорядження окремими категоріями земель згідно з вимогами пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (наприклад: існують території, які обліковуються згідно з генеральним планом населеного пункту як землі для житлової забудови, при цьому в існуючих межах населених пунктів ці території не обліковуються, що не дає змоги місцевій раді прийняти рішення про їх надання у власність громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків. У деяких районах за межами населених пунктів існують земельні ділянки житлової забудови з розміщеними на них будинками, при цьому оформити належним чином правовстановлюючі документи на право їх володіння власники майна не можуть, доки ці території не увійдуть до меж населених пунктів);

– забезпечить подальше впорядкування територій із визначенням перспектив розвитку виробничих, господарських, культурно-соціальних потреб населених пунктів та інвестиційно привабливих місць; 

 – сприятиме належному оподаткуванню територій та встановленню оптимальних розмірів орендної плати за використання земельних ділянок різного цільового призначення; 

 – забезпечить оновлення інформації про межі населених пунктів в автоматизованій базі даних Державного земельного кадастру, що також сприятиме усуненню спірних питань щодо обліку відповідних територій; 

–  створить умови для запровадження прозорих ринкових відносин. 

Перелік населених пунктів, по яких заплановано оновлення меж, визначено в додатку 2.

7.11. Інвентаризація земель

Розвиток умов господарювання на земельних ділянках різного цільового призначення, запровадження економічно обґрунтованих тенденцій при їх використанні, розвиток інвестиційних процесів на землях територіальних громад області обумовлює необхідність мати достовірну інформацію про склад земельних угідь, віднесення їх до тієї чи іншої категорії, якісні характеристики та іншу земельно-кадастрову інформацію, отримання якої дасть змогу для проведення робіт з інвентаризації земельних ділянок.

Метою інвентаризації земель є створення основи для:

– ведення Державного земельного кадастру;

– реєстрації земельних ділянок;

– видачі власникам землі (землекористувачам) документів, що засвідчують право власності на землю або право користування нею;

– забезпечення створення банку даних на паперовій основі та магнітних носіях;

– організації постійного контролю за використанням земель у населених пунктах та за їх межами;

– прийняття органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади рішень з питань земельних відносин відповідно до компетенції, визначеної Земельним кодексом України.

Основними законодавчими та нормативними актами, які є підставою для проведення робіт з інвентаризації земель, є Земельний кодекс України, Закон України «Про Державний земельний кадастр», постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель».

Інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь або землекористувань і територій, межі яких визначені проектами формування території та встановлення меж сільських, селищних рад.

Одна з особливостей даного виду землевпорядних робіт полягає в тому, що під час інвентаризації земель встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не здійснюються.

Вихідними даними для проведення інвентаризації земель є:

– матеріали з Державного фонду документації із землеустрою;

– відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги, книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою;

– містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку;

– планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект «Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру») між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку;

– відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;

– копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку;

– підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок матеріали щодо їх якісного стану.

Підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Замовниками технічної документації можуть бути органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

Розробниками технічної документації є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензію на виконання робіт із землеустрою відповідно до закону.

Для проведення інвентаризації земель замовник укладає з виконавцем договір про розроблення технічної документації, в якому відображаються вартість і строк виконання робіт із землеустрою, що не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладання договору.

До договору додається технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель за встановленою формою та їх кошторис.

Інвентаризація земель включає підготовчі, топографо-геодезичні та камеральні роботи, складання та оформлення технічної документації в паперовій та електронній формах.

До підготовчих робіт відносяться збір та аналіз виконавцем вихідних даних для проведення інвентаризації земель, складання робочого інвентаризаційного плану.

Робочий інвентаризаційний план складається на основі чергового кадастрового плану або інших планово-картографічних матеріалів у межах міст та селищ у масштабі не дрібніше 1:5000, у межах сільських населених          пунктів – не дрібніше 1:2000, у межах територій, визначених проектами формування території і встановлення меж сільських, селищних рад, – не дрібніше 1:10000, у межах районів – у масштабі 1:25000, із зазначенням меж:

– об’єкта інвентаризації;

– адміністративно-територіальних одиниць, які увійшли до складу об’єкта інвентаризації;

– територій, визначених проектами формування території та встановлення меж сільських, селищних рад;

– земель усіх форм власності;

– земельних ділянок, які внесено до Державного земельного кадастру;

– обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок;

– угідь.

Межі земельних ділянок, які внесено до Державного земельного кадастру, обмежень (обтяжень) у їх використанні та угідь відображаються на робочому інвентаризаційному плані у масштабі не дрібніше 1:10000.

У разі відсутності відомостей у Державному земельному кадастрі виконавець за координатами поворотних точок, зазначених у  проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічній документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, визначає межі таких ділянок, угідь, обмежень (обтяжень) у їх використанні та відображає їх на робочому інвентаризаційному плані.

Топографо-геодезичні роботи виконуються в єдиній державній системі координат або похідній від неї з метою визначення або уточнення меж земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні та угідь, які потребують уточнення або за якими неможливо визначити такі межі під час виконання підготовчих робіт.

У ході топографо-геодезичних робіт також здійснюється обстеження земельних ділянок на наявність та/або відсутність електромереж напругою            0,4 кВ і більше, магістральних трубопроводів та інших об’єктів, для яких створюються охоронні, захисні та інші зони з особливими умовами користування.

Для забезпечення необхідної точності відображення прийнятої облікової одиниці площі гранична похибка поворотних точок меж земельних ділянок відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі не повинна перевищувати:

у містах обласного значення – 0,1 м;

в інших містах та селищах міського типу – 0,2 м;

у селах – 0,3 м;

за межами населених пунктів – 0,5 м.

При проведенні інвентаризації земель площа земельної ділянки зазначається до 1 кв. м, з урахуванням граничної похибки масштабу плану в разі, коли координати поворотної точки межі визначаються з точністю до 0,01 м.

Камеральні роботи передбачають оброблення даних, отриманих у результаті виконання топографо-геодезичних робіт.

Під час виконання камеральних робіт на робочий інвентаризаційний план наносяться межі земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні та угідь, отримані в результаті виконання топографо-геодезичних робіт, складаються відомості з експлікацією, в яких зазначаються номери контурів, площа земельних ділянок, їх кадастрові номери (за наявності), площа угідь, що фактично використовуються на момент проведення інвентаризації, площа обмежень (обтяжень) у їх використанні, а також складається зведений інвентаризаційний план у належному масштабі.

Окремо складаються реєстри земельних ділянок (земель):

– наданих у власність (користування) з кадастровими номерами;

– наданих у власність (користування) без кадастрових номерів;

– не наданих у власність та користування у розрізі угідь;

– що використовуються без документів, які посвідчують право на них;

– що використовуються не за цільовим призначенням;

– земельних часток (паїв);

– відумерлої спадщини.

На підставі зазначених реєстрів складається зведена порівняльна таблиця даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, та інформації, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, і Державному земельному кадастрі, в якій (за наявності) відображаються розбіжності.

На зведеному інвентаризаційному плані наносяться межі:

– об’єкта інвентаризації;

– адміністративно-територіальних одиниць, які увійшли до складу об’єкта інвентаризації;

– територій, визначених проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад;

– земельних ділянок, наданих у власність (користування);

– земель і земельних ділянок, не наданих у власність (користування);

– земельних ділянок, що використовуються без документів, які посвідчують право на них, або не за цільовим призначенням;

– наявних обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок;

– земельних часток (паїв);

– земельних ділянок (земель) відумерлої спадщини;

– угідь;

– водних об’єктів і гідротехнічних споруд, дорожньої мережі, електромереж напругою 0,4 кВ і більше, продуктопроводів та інших об’єктів, для яких створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування;

– зрошуваних та осушуваних земель.

На зведеному інвентаризаційному плані чорним кольором наносяться межі земельних ділянок згідно з документами, що посвідчують право на земельну ділянку, і Державним земельним кадастром, червоним кольором – межі земельних ділянок за результатами проведення інвентаризації земель.

За результатами інвентаризації земель виконавцем робіт складається технічна документація, що включає:

1) технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель;

2) пояснювальну записку, яка містить коротку характеристику об’єкта інвентаризації, підстави для виконання робіт, реквізити виконавця, опис матеріалів, використаних під час складання технічної документації, зміст і склад виконаних робіт із землеустрою;

3) текстові матеріали:

– рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування або суду про проведення інвентаризації земель;

– копії документів, що містять вихідні дані, які використовувалися під час проведення інвентаризації земель;

– матеріали топографо-геодезичних вишукувань;

– пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, і Державному земельному кадастрі;

4) графічні матеріали – робочий і зведений інвентаризаційні плани.

Виконавець подає технічну документацію на затвердження замовникові.

Розробник подає копії матеріалів, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, до місцевого фонду документації із землеустрою в паперовій та електронній формах.

Відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру протягом семи робочих днів після передачі копій матеріалів, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, до місцевого фонду документації із землеустрою.

Відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, систематизуються та узагальнюються:

– у разі її проведення в межах міст, селищ, сіл та територій, визначених проектами формування території і встановлення меж сільських, селищних рад, – управлінням (відділом) Держземагентства у районі (в цілому по району);

– у разі її проведення в межах районів та міст обласного значення – Головним управлінням Держземагентства в області (в цілому по області).

Цією Програмою передбачено проведення комплексної інвентаризації земель у межах 23 населених пунктів на загальній площі 5250,7105 га. Обрахована потреба коштів, необхідних для проведення робіт з інвентаризації земель, складає 1053,435 тис.грн.

Перелік населених пунктів, у яких планується провести роботи з комплексної інвентаризації земель, наведено в додатку 3.

При визначенні джерел фінансування робіт з комплексної інвентаризації населених пунктів враховано інформацію про стан виділення коштів на їх проведення у минулі роки, існуючий стан формування видатків місцевих бюджетів та потенційну зацікавленість у їх проведенні юридичних, фізичних осіб.

Проведення інвентаризації земельних ділянок несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів (додаток 4) передбачено за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб – в основному тих, у користуванні яких перебувають ці земельні ділянки.  

          7.12. Інвентаризація земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Станом на 01 січня 2013 року із загальної площі земель, що обліковуються в адміністративних межах Херсонської області, землі сільськогосподарського призначення складають 2031,8 тис.га, або 71,3%, у тому числі сільськогосподарські угіддя – 1968,4 тис.га, або 69,1% від загальної площі області.

Такий розподіл земельного фонду спрямував основний напрямок розвитку області на ведення сільського господарства.

Земельним кодексом України визначені умови щодо використання земель сільськогосподарського призначення. Зокрема, у статті 22 Кодексу подано класифікацію земель сільськогосподарського призначення, а саме їх склад:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам – для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян – для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції – для розміщення власної інфраструктури.

Статтею 23 Земельного кодексу України визначено пріоритетність земель сільськогосподарського призначення. Зокрема, акцентовано увагу на тому, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних Державного земельного кадастру. Для будівництва промислових підприємств, об’єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв’язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов’язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Програмою розвитку земельних відносин на 2014 – 2018 роки передбачено проведення робіт з інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на загальній площі 118 тис.860 га. Загальна сума коштів, необхідних для проведення цих робіт становить 14 млн.263 тис.грн. При цьому, враховуючи, що із запланованої площі більшість земельних ділянок перебувають у користуванні кошти у розмірі понад 10 млн грн. можливо залучити фізичних, юридичних осіб – безпосередніх користувачів. Для проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення зі складу земель запасу та резервного фонду необхідно фінансування з державного бюджету у розмірі 3 млн 302 тис.грн. 

7.13. Встановлення меж прибережних захисних смуг навколо водних об’єктів

Земельним кодексом України визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги (стаття 60 Земельного кодексу України).

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків
площею менш як 3 га – 25 м;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також
ставків площею понад 3 га – 50 м;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 м.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина
прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж  морів  та навколо морських заток і лиманів встановлюється  прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами
землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються  в документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках
усіх категорій, крім земель морського транспорту.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною  територією з режимом обмеженої господарської діяльності.  

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім  гідротехнічних, навігаційного  призначення,  гідрометричних  та  лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
Об’єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим  режимам  господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об’ємом понад 1  кубічний  метр на добу;

в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;

г) застосування сильнодіючих пестицидів.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних. 

 Відсутність планово-картографічних матеріалів і невизначеність на місцевості меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг призводять до порушень земельного і водного законодавства при їх використанні. Так, наприклад, створюються умови для незаконного ведення господарської діяльності у водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі, самовільного заняття земель водного фонду, використання земель не за цільовим призначенням, а у деяких випадках і на акваторії водного об’єкта. В межах населених пунктів прибережні території забудовуються і згодом переводяться у землі житлової забудови з подальшою приватизацією. Внаслідок цього діяльність суб’єктів господарювання і громадян завдає значні збитки довкіллю, створює умови та сприяє забрудненню поверхневих вод і земель у межах зазначених територій, не проводяться природоохоронні заходи. 

З метою забезпечення проведення на території області робіт із встановлення прибережних захисних смуг водних об’єктів, відповідно до наданих районними державними адміністраціями пропозицій сформовано перелік водних об’єктів, навколо яких природоохоронні території (прибережні захисні смуги) необхідно встановити в першу чергу. Цей перелік надано районним державним адміністраціям та міськвиконкомам для проведення відповідних робіт. До переліку увійшли узбережжя Азовського та Чорного морів, річка Дніпро, Каховське водосховище, малі річки, лимани, озера та ставки (додаток 5). 

 7.14. Встановлення меж природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення

На території області створено 13 об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на загальній площі 244665,96 га, з них  97874,66 га – землі, які включено до території природно-заповідного фонду без їх вилучення. Встановлено в натурі (на місцевості) межі 5 об’єктів зазначеної категорії земель на площі 88456,54 га.

Об’єктів та територій природно-заповідного фонду місцевого значення по регіону обліковується 66 на загальній площі 28032,94 га, з них землі, які включені до природно-заповідного фонду без їх вилучення у постійних користувачів, становлять 28032,94 га. Із вказаної кількості встановлено у натурі (на місцевості) межі 11 територій та об’єктів на загальній площі 390,44 га.

Фактично залишаються неінвентаризованими понад 183 тис. га земель природно-заповідного фонду.

7.15. Інформаційно-консультативна робота.

1. Консультації та роз’яснення із земельних питань:

нові надходження у ЗМІ;

статистика;

інформація до відома населення;

обговорення спірних питань серед спеціалістів, їх бачення;

актуальні питання та відповіді на них тощо.

2. Реагування на критику: спростування негативної інформації та заяв у ЗМІ щодо діяльності територіальних органів Держземагентства у Херсонській області. 

8.Очікувані результати виконання Програми

Передбачені Програмою заходи планується здійснити протягом 2014 – 2018 років.

Реалізація Програми дозволить досягти сталого розвитку землекористування, зокрема:

– підвищити ефективність та екологічну безпеку використання суспільством земельних ресурсів;

– здійснити раціоналізацію (оптимізацію) землекористування та створити інвестиційно-привабливе і стале землекористування;

– збільшити надходження від платежів за землю до бюджетів усіх рівнів (щороку до 12 – 15%);

– забезпечити сприятливі умови для планового і сталого розвитку всіх територій області та ефективного господарювання на землі;

створити дієву систему захисту прав власності на землю;

– підвищити ефективність використання та охорони земельних ресурсів;

– запровадити дієву систему інформування населення та підвищити рівень суспільної свідомості з питань використання й охорони земель, функціонування ринку земель;

– поліпшити екологічну ситуацію в регіоні;

– забезпечити перерозподіл земельного фонду області між галузями економіки, виходячи з придатності земель для використання у складі різних за цільовим призначенням категорій земель;

– оптимізувати структуру земельних угідь;

– зменшити сільськогосподарську освоєність і розораність територій;

– здійснити консервацію деградованих та малопродуктивних земель на площі 1478,82 тис. га;

– провести рекультивацію порушених земель на площі 103,021 га із залученням їх до господарського обігу тощо;

– завершити розробку схем землеустрою з техніко-економічним обґрунтуванням щодо використання та охорони земель для забезпечення організації раціонального використання й охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням актуальних і прогнозованих потреб громади;

– завершити інвентаризацію земель, формування об’єктів і встановлення меж водного, природно-заповідного, рекреаційного та історико-культурного фондів земель, прибудинкових територій, земель у межах охоронних, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму землекористування; 

– оновити межі населених пунктів відповідно до містобудівної документації, встановити прибережні захисні смуги, що дасть можливість остаточно визначити компетенцію місцевих рад та органів виконавчої влади в частині розпорядження землями, сприятиме належному оподаткуванню територій та додатковим бюджетним надходженням, а також забезпечить подальше впорядкування територій із визначенням перспектив розвитку територіальних громад;

– здійснювати подальший розвиток інфраструктури ринку землі та вдосконалення місцевої (регіональної) нормативної бази, налагодити постійний моніторинг цього процесу, що дасть змогу вирішувати питання продажу несільськогосподарських земель та прав на них з урахуванням ринкових тенденцій, забезпечити формування економічних важелів впливу на землекористувача (орендаря) щодо прийняття ним рішення про викуп земельної ділянки, удосконалити економічний механізм функціонування і регулювання ринку землі та створення прозорої інформаційної бази для цього;

– здійснити проведення та своєчасне оновлення грошової оцінки, що дозволить збільшити бюджетні надходження від плати за землю у 4 – 7 разів, а для місцевих рад це стане гарантією стабільного наповнення місцевих бюджетів від плати за землю на наступні сім років;

– розробити цифрові картографічні дані та матеріали дистанційного зондування, що дозволяють підвищити якість візуального аналізу території і сприяють ухваленню зважених більш ефективних рішень;

– завершити проведення робіт із встановлення меж прибережних захисних смуг водних об’єктів з метою поліпшення їх екологічного стану, умов використання земель водного фонду, створення сприятливого режиму для їх збереження.

Реалізація Програми шляхом здійснення комплексу організаційних, правових, еколого-економічних та інших заходів дозволить зупинити процеси деградації ґрунтового покриву, мінімізувати, перш за все, ерозійні процеси, створити стійку систему нарощування біоресурсного потенціалу земель та підвищити економічну ефективність їх використання. 

9. Система управління та контроль за ходом виконання Програми

Координація та контроль за виконанням заходів Програми покладається на Головне управління Держземагентства у Херсонській області.

Контроль за реалізацією Програми передбачає забезпечення виконання заходів і завдань в установлені строки, досягнення запланованих цільових показників, використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів за призначенням.

У процесі реалізації заходів та завдань, передбачених Програмою, проводиться їх моніторинг.

З урахуванням виділених на виконання Програми коштів щороку уточнюються цільові показники, обсяги робіт, організовується оформлення бюджетних заявок і відповідних контрактів на конкурсній основі з її виконавцями.

Головне управління Держземагентства у Херсонській області у разі необхідності здійснює підготовку пропозицій щодо коригування заходів і завдань Програми для внесення їх в установленому порядку на розгляд обласної ради

Щороку до 15 січня готується звіт обласній раді про виконання Програми.

Вакансії Держгеокадастру - твоя можливість змінити країну! Детальніше
Hello. Add your message here.